- Співаки і співочі колективи
- «Горина»
- Панчэня, Кацярына
- "Jutrzenka", Довгоброди
- "Куточане"
- Danylchuk Hanna
- «БЕРЕГИНЯ», Городець
- «Веснянка»
- «Журавушка» з села Атвержычы
- «Лянок», село Буразь
- «Надбужаньский Клен Зелений» з Зановіння
- «Надвечір”я» Хиночі
- «Родина Чудіновичів» Сварицевичі
- «Скібічане»
- «Таняжанка», Тонеж
- «ТРОЯН» Люхча
- Іванава Слабада, Фольклорно-етнографічний колектив
- Богушава, Фольклорно-етнографічний колектив
- Вайцяшын - Фольклорно-етнографічний колектив
- Веремчук Kатерина Галина
- Глинне - Співаки
- Глушковичі, чоловічий співочий колектив
- Дайнеко Яків
- Завіца, Раздзялавічы
- Залав'я «Берегиня»
- Казлы Фольклорно-етнографічний колектив
- Карэнчук, Аляксандр
- Клетна - cпівочий гурт
- Ковальчуків, гурт
- Кот, Уляна
- Крепець Устима
- Куришко, Ганна
- Місюра, Пелагея
- Масальскі, Адам
- Ничипорчук, Антоніна
- Переброди, співаки
- Сільська музика
- Тонеж, Етнографічний колекти
- Хомич, Гарасим
- Швед Васіль
- Ґендерний аспект поліського лірництва
- “ Міжрэчча”, Погост
- “Дубравіца”
- “Жураўка” с. Псышчава
- “Палескія напевы” Новае Палессе
- “Ранкова роса”
- “Світанак” -Дятловичі
- “Суседкі” Перасудавічы
- „Розкопачев’янки” з села Розкопачев
- Музики і ансамблі
- Міхаевіч, Міхаіл
- "Куточане"
- Kapele okolic Włodawy
- «Веснянка»
- Богушава, Фольклорно-етнографічний колектив
- Гарадзецкія музыкі
- Капуза Аляксандр
- Кобзар, Костянтин
- Колісна ліра на Поліссі у ХХ столітті
- Кулакевич Терентій
- Кунах, Міхал
- Лядзецкія музыкі
- Несцерук Фёдар, Мартынюк Сцяпан
- Сільська музика
- Традиційна інструментальна музика Рівненського Полісся.
- Хомич, Гарасим
- Швед Васіль
- Шкадун Міхаіл
- Шэлест Адам
- “Вярэнька” Інструментальний колектив - Стахава
- Ініціативи
- статті
- Жмурне. Музична традиція.
- Kapele okolic Włodawy
- Барабан, Одарка - лірниця
- Зустріч весни на Благовіщення
- Колісна ліра на Поліссі у ХХ столітті
- Креснянка – обряд зустрічі весни
- Купала на Середньому Поліссі
- Обряди і пісні гукання весни на Середньому Поліссі
- Проводи русалок, «русалки проводити
- Традиційна інструментальна музика Рівненського Полісся.
- Ґендерний аспект поліського лірництва
- обряди, традиції, музичні жанри
- всі виконавці
- Місцевості
- Глушковичі
- Козли
- Нове Полісся
- Осівка
- Червона Воля
- n
- Іванова Слобода
- Атвержычы
- Блажове
- Богушава
- Борове
- Буразь
- Вайцяшын
- Влодава
- Гавронщина
- Гарадзец, Столінскі р-н
- Глинне
- Городець
- Городчани
- Довгоброди
- Дружиловичі
- Дятловичі
- Жмурне
- Залав’я
- Зановінє
- Карасин
- Клетна
- Копище
- Крупове
- Курчиця
- Людвинівка
- Люхча
- Лядзец
- Масевичі
- Мушні
- Нова Папина
- Оране
- Осова
- Переброди
- Перекалля
- Пересудовичі
- Пироговичі
- Погост
- Прибірськ
- Псышчава (Закалле)
- Рівне
- Ричів
- Ричка (Краснe)
- Розділовичі
- Розкопачев
- Рокитне
- Роґужно
- Сварицевичі
- Свеклічы
- Скибичі
- Старі Коні
- Стахава
- Тишковичі
- Тонеж
- Тулятичі
- Хиночі
- Райони
- Gmina Ludwin, powiat łęczyński, woj. lubelskie, PL
- Єльський р-н, Гомельська обл (BY)
- Ємі́льчинський райо́н Житомирської області , UA
- Іва́нківський райо́н Київської област, UA
- Іванівський р-н, Брестська обл. BY
- Березівський р-н, Брестської обл.
- Володимирецький район, Рівненська область, UA
- Ганцевицький р-н, Брестська обл. BY
- гм. Дорогуск, холмский повіт, люблінське воєводство
- гм. Усьцімув powiat lubartowski, województwo lubelskie PL
- Дорогичинський р-н, Брестська обл BY
- Дубровицький район Рівненської області UA
- Житкавицький р-н, Гомельська обл.BY
- Зарічненський район, Рі́вненська о́бласть, UA
- Лельчицький р-н, Гомельська обл.
- Лунінецький р-н, Брестська обл
- Макарівського р-ну Київської обл
- Новогра́д-Воли́нський райо́н, Житомирська область
- Новоград-Волынский район
- Пінський р-н, Брестська обл, BY
- Рокитнівський район, Рі́вненська о́бласть, UA
- Сарненський район, Рівненська область
- Столінський р-н, Брестська обл. BY
- Ґміна Ганна, Володавський повіт, Люблінське воєводство
- АУДІО - музичні жанри
Ґендерний аспект поліського лірництва
Ґендерний
аспект поліського лірництва
Наталя Сербіна
Традиційно
«академічна» етномузикологія вважала,
що колісна ліра – інструмент, гідний
рук лише чоловіків, а жінок-лірниць в
українській традиції не було. Пояснення
цьому можемо знайти у, насамперед,
важкому способі життя, що вели ці
мандрівні музиканти – цілорічна дорога
(бо були такі лірники, що не мали свого
житла), голод, холод, а ще в дещо
романтизованих уявленнях про особливу
духовну місію лірників, що підтримується
деякими науковцями. Це також має своє
ідеологічне підґрунтя, бо в народі дуже
цінували лірників ще й за те, що вони
вміли й могли читати акафісти (молитви
за здоров’я чи за упокій). Цим лірники
переводилися до осіб, що стояли ближче
до священників, ніж прості люди. Життя
лірників-чоловіків було також незвичним
і відрізнялося від життя простих людей
також тим, що вони існували організовано
- братствами, за аналогією з європейськими
середньовічними ремісничими братствами.
Начебто до них не допускалися жінки,
але з наукових джерел про європейські
братства нам відомо, що до них входили
і жінки, і коли помирав цех-майстер
(керівник), то його місце часто могла
заступати його дружина.
Серед
українських історично-етнографічних
джерел знаходимо згадки про жінок, що
брали участь у так званих «сліпецьких»
хорах. В монографії українського
дослідника В. Кушпета «Старцівство»
знаходимо відомості про те, що жінки з
вищих верств населення навчалися грі
на бандурі. В статті відомого українського
етномузиколога К. Квітки є також згадки
про жінок – сліпих співачок, але не має
визначених відомостей про те, чи ходили
вони з лірами. Можливо, відсутність
цікавості до цього аспекту лірництва
ще з XIX
століття спричинило й відсутність
інформації про нього.
Якщо ми
звернемося до історії побутування
колісної ліри в Європі, то знайдемо
численні підтвердження того, що цей
інструмент не мав жорсткої «прив’язки»
лише до чоловіків. Німецькі гравюри із
зображенням юних дівчат-лірниць,
голандські порцелянові статуетки з
жінками в традиційному вбранні та з
лірою в руках, картини багатьох
європейських художників – усе це
свідчило про широке побутування цього
інструменту серед різних верств населення
в різні періоди історії інструменту.
Відомо, що в Росії в селах були сліпі
гармоністи (гармонь – теж начебто не
жіночий інструмент), також виконавиці
на гуслях; на Західній Україні траплялися
жінки-скрипальки і цимбалістки. Отже,
й колісна ліра не стала винятком і також
звучала в жіночих руках в різних крїнах
Європи. Автор цієї статті у 2011 році в експедиції до Рівненського
Полісся знайшла 101-річну жінку, що була
поводиркою своєї сліпої матері, лірниці.
Остання ходила по Зарічненському району
Рівненської області та Пінщині (Білорусь)
попід брамами церков та монастирів,
виконуючи вже згадувані популярні для
Полісся псальми (про двох братів-козаків,
про Лазаря та багатого брата). При
повторній експедиції на ці терени у
2012 році вдалося знайти ще одну вказівку
на жіноче лірництво. Це була згадка
місцевих людей про лірницю з Ковеля,
яка сама ходила по хатах Зарічненського
району із лірницькими піснями. Знайдені
факти дещо змінили звичні погляди на
ґендерний склад українського лірництва
та додали нові відомості про пісенний
репертуар поліських лірників.
Woman with lyre Paris pedlar, Coloured, with gold, H 14 cm
Pariser Ausruhfer", Майссен. к.18 - поч. 19 ст. Порцелянова статуетка.
Той же автор, порцелянова дівчинка з лірою
Jules Richomme „The hurdy-gurdy girl” 1879
Музыка Палесся / МУЗИКА ПОЛІССЯ// енциклопедія традиційної музики // Энцыклапедыя традыцыйнай музыкі //encyklopedia muzyki tradycyjnej.