muzyka polesia

Купала на Середньому Поліссі



 
 
Святкування свята Івана Купала на Середньому Поліссі
(за матеріалами села Осівка Ємільчинського р-ну Житомирської обл.)

Маргарита Скаженик
 


 
В традиційному річному колі українців особливе місце посідає свято Івана Купала – найдовший день року в час літнього сонцестояння (за старим стилем 24 червня, за новим – 7 липня), після якого сонце «повертає на зиму» (дні починають коротшати, а ночі довшати). В цей календарний час природа досягає апогею у своєму розквіті: завершується вегетація рослин, достигає на полях зерно, починається період плодоношення. 
 
     За розповідями сільських жителів, в купальську ніч відбуваються справжні дива: трави набувають лікувальних властивостей, земля відкриває скарби, неймовірні можливості таїть у собі цвіт папороті для того, хто його знайде. В той же час, в цю ніч активізується нечиста сила. В різних традиціях (особливо на Поліссі) і сьогодні фіксуємо захоплюючі історії про відьом, що в подобі різних тварин (жаб, кішок, собак) прокрадалися у сусідські хліви і «тягнули ‘людське’ молоко» (щоб корова відьми давала багато молока, а сусідські починали хворіти і недодавати молока своїм господиням). Різними магічними діями селяни намагалися дізнатися, хто ж з громади винний у таких збитках, і знешкодити відьму.  
    
      На більшій території України збереглися «живі» спогади про традиційне святкування Івана Купала (щоправда в основному від жінок старшого покоління: 1930-1950-х років народження). У цьому дописі буде описаний купальський обряд села Осівка Ємільчинського району Житомирської області, яким його зафіксували експедиції авторки 2005 і 2006 років (відеозйомку здійснив Олег Коробов). Обидва рази обряди відбувалися з власної ініціативи селян (а не на прохання збирачів): у 2005 р. ми записували на одній з вулиць Осівки, а у 2006 – спочатку в центрі села, а потім на тій самій вулиці, що і рік тому. В обох випадках на свято виходили всі бажаючі – від дітей до літніх людей. Основними нашими інформантами і ключовими учасниками обрядів були чотири жінки, що все життя прожили на одній вулиці: Єрмолин Марія Корнійовна 1931 р.н., Авраменко Ольга Яківна 1930 р.н., Сергійчук Надія Прокопівна 1938 р.н. та Рузіч Ольга Іванівна 1947 р.н. (фото 1). Їм підспівували жінки 1950-х–1960-х рр.н.
 
 
Фото 1. Жінки з с. Осівка Ємільчинського р-ну Житомирської обл. на обряді «Березове Купайло», 06.07.2005р.. (зліва направо: Єрмолин Марія Корнійовна 1931 р.н., Рузіч Ольга Іванівна 1947 р.н., Авраменко Ольга Яківна 1930 р.н., Сергійчук Надія Прокопівна 1938 р.н.).
 
     В традиціях північної Житомирщини центральним атрибутом купальського обряду було прикрашене ритуальне деревце (береза або сосна), яке називали «купа́йло» (так само називали і саме свято, і пісні купальсько-петрівського періоду). Купальська традиція села Осівка і сусідніх сіл (Миколаївка, Горбове) відрізняється тим, що Купало святкували не один день (як це зазвичай буває), а два дні поспіль, прикрашаючи при цьому різні дерева: напередодні Купала (6 липня) святкують «березове купайло», а на саме Купало (7 липня) – «соснове купайло».
 
     Основними учасниками обряду в минулому була молодь (у кожної статі були свої обов’язки в обряді). Хлопці зрубували і встановлювали (вкопували) деревце, дівчата виготовляли атрибути-прикраси і ними прикрашали«купайло», співали коло нього. Серед прикрас були «перевесла» з соломи, «свічки» з берести (скручена кора берези, яку одягають на гілки), маленькі віночки з волошок (фото 2). Кульмінацією протистояння дівочої і парубочої громади є своєрідне змагання: хто зламає вершок дерева (дівчата чи хлопці) – той і буде головним на вулиці під час гулянь молоді.     
 
 
Фото 2. Атрибути обряду «Соснове Купайло» («перевесла» з соломи, «свічки» з берести, віночки з волошок) з с. Осівка Ємільчинського р-ну Житомирської обл., 07.07.2005р.
 
Відео-прикладКупальські обряди «Березове купайло» і «Соснове купайло» в селі Осівка Ємільчинського району Житомирської області(Запис М. Скаженик та О. Коробова, 2005 р.) 

 
Невипадковим було і місце, яке обирали для проведення обряду. Купайло встановлювали на узбіччі дороги, яким женуть домашніх корів на пашу, аби захистити худобу від відьми. З цією ж метою в сусідніх селах робили ляльку, яку прив’язували до прикрашеного деревця і разом з ним спалювали: «треба було зроду в’єдьму спалити». Під час проведення обрядів дівчата співали спеціальні пісні: 
 
Аудіо-приклад 1
Петрівка «Дєвка-вєдьма»(Житомирська область, Ємільчинський район, село Осівка.Запис М. Скаженик, О. Коробова 2005 р. від Єрмолин Марії Корнійовни 1931 р.н., Авраменко Ольги Яківни 1930 р.н., Сергійчук Надії Прокопівни 1938 р.н. та Рузіч Ольги Іванівни 1947 р.н.)
 
Аудіо-приклад 2
Петрівка «Ой до бору стежечка»(Житомирська область, Ємільчинський район, село Осівка.Запис М. Скаженик, О. Коробова 2006 р. від Єрмолин Марії Корнійовни 1931 р.н., Авраменко Ольги Яківни 1930 р.н., Сергійчук Надії Прокопівни 1938 р.н. та Рузіч Ольги Іванівни 1947 р.н.)
 
 
     В них коментувалися обрядові дії, згадувалася відьма (див. текст в кінці статті). Ті самі мелодії, але вже не ритуального, а ліричного (переважно любовного) змісту, виконувалися впродовж усього петрівського посту і називалися «петро́вки». В селі Осівка та сусідніх селах побутує два політекстових наспіви. Характеристику їх ритмомелодичного устрою див. в роботах автора (3) та І. Клименко (1, 2), географічне поширення цих та інших купальсько-петрівських наспівів в контексті усього східнослов’янському регіону демонструє кольорова карта в атласі  (2, К42). 
  Слова купальської пісні про відьму:
 
Дєвка-вєдьма,
Дєвка-вєдьма чарівниця,
Не йде до нас, бо боїться.

На дуб лізла,
На дуб лізла, кору гризла,
З дуба впала, зєллєчко шукала.

Ой на Йвана,
Ой на Йвана темненькоє ночі,
Щоб чорт вибрав вєдьмєниє очі.
Щоб по ночах,Щоб по ночах не ходили,
Чужих коров не доїли.

Література:
  1. Клименко І.Купальські та петрівські пісні. Історія української музики. Том 1. Від найдавніших часів до ХVІІІ. Кн 1. Народна музика.Редкол. тому О. Ю. Шевчук, О. П. Прилепа та ін. Київ: ІМФЕ, 2016, с. 74–91. Режим доступу: http://www.etnolog.org.ua/pdf/stories/monografiji/2016/ium.pdf.
  2. Клименко І.Наспіви купальсько-петрівської приуроченості в українців: макроареалогія. Проблеми етномузикології. Зб. наук. статей. Ред.-упоряд. І. Клименко. Вип. 5. Слов’янська мелогеографія. Кн. 1. Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2010, с. 138–164. + Атлас К35–42. Режим доступу: http://knmau.com.ua/problems_of_ethnomusicology/05/pdf/09.pdf; http://knmau.com.ua/problems_of_ethnomusicology/05/pdf/atlas-5.pdf.
  3. Скаженик М.Мелогеографічне вивчення Уборті: купальсько-петрівські наспіви та обряди. Проблеми етномузикології. Зб. наук. статей. Вип. 4. Упоряд. О. І. Мурзина. Київ, 2009, с. 154–175. Режим доступу: http://knmau.com.ua/problems_of_ethnomusicology/04/35.pdf.

PL | BY | UA

Share on Google+

Музыка Палесся / МУЗИКА ПОЛІССЯ// енциклопедія традиційної музики // Энцыклапедыя традыцыйнай музыкі //encyklopedia muzyki tradycyjnej.